Archive

Posts Tagged ‘Web 2.0’

Коротка історія інтернету

Internet-then-and-now

Advertisements
Категорії:інтернет Позначки:, ,

Дон Тапскотт: marketplace i marketspace

Кожна сучасна компанія працює в двох світах: фізичному (marketplace) і в цифровому світі інформації (marketspace). Підприємства не повинні займатися творенням красивих сайтів, але правдивого мережоового суспільства  і реляційного капіталу.

То серця споживачів , а не їх очі є найбільш важливими. Протягом десяти років більшість продуктів і послуг в багатьох розвинених країнах буде продаватися через Інтернет.

Замість того щоб просто слухати своїх споживачів, підприємства муситимуть займатися ними. За допомогою нових форм співробітництва, то споживачі будуть виробниками вартості.

Бренд замість бути знаком, обіцянкою або «словом в умі” може де-факто статися відносинами між компанією і її клієнтами.

Дон Тапскотт  (Don Tapscott) фрагмент інтерв’ю для полського сайту Marketing przy kawie

Папірус для електронних книг та мобільникх

Як для мене, то за модерне. Але для прихилніків технічних новинок….

Google Maps. 500 тисячів штрафу за безкошвні карти

Google Maps.500 тисячів штрафу за безкошвні карти

Bottin Cartographes то компанія, яка продає карти для веб-сайтів. Bottin Cartographes звинуватила Google у нездорової конкуренції. За те, що Google Maps надає карти безкоштовно. І в той спосіб хоче знищити конкурентів. А коли буде мати монополь, буде карти продавати. Суд у Парижі засудив  “за те ” Google до штрафу в розмірі півмільйона євро. Google має заплатити Cartographes Bottin.

Не дивує, що усе це дієтся у Франції. То одна з найбілшь соціалістичних держав в Євросоюзі. А в соціалістичному думанні не має місця на слово “безкоштовний”.

Одним з стандардів економіки бітів є те, що можна ділитися своїми продуктами безкоштовно. А заробляти гроші на чимсь іншим. Як робить то Google. Але так не вкладається в голови соціалістичних сиддів у Франції.

Категорії:Web 2.0 Позначки:, , ,

Журналістика «епохи невизначеності» .

Деякі зауваження до статті Діни Дуцик Журналістика «епохи невизначеності» .

1. Я вже не раз у різних публікаціях зазначала, що українські політики (як і медіавласники) розглядають ЗМІ як інструмент вирішення своїх короткострокових завдань, інструмент впливу і торгу/ шантажу. Саме таким ставленням (але аж ніяк не винятково економічними причинами) можна пояснити закриття низки суспільно-політичних медіапроектів (у першу чергу таких як «Газета по-киевски») в цьому році. Адже інструмент, використаний за певних політичних обставин, стає непотрібним за інших політичних обставин – і тоді його викидають.

1. 1. Саме це є і найбілшою проблемою українських ЗМІ. Що вони нe є інструментом, щоб заробити гроші, але політичними проектами.

2. Парадокс нашої журналістики якраз у тому, що при великій кількості нових технологічних можливостей вона не демонструє жодного творчого прогресу і не може конкурувати навіть із журналістикою російською (кількість запрошених російських топ-менеджерів в українських редакціях це частково підтверджує), вже не кажу про європейську.

2. 2. Я не зовсім розумію де шукати цю російську перевагу. Аргумент, що  українські видавці запрошують російські консультантів свідчив не про їхню якість. Їх запрошують, бо не знають місцевих. А коли знають, то і так вважають, що російскі є кращі. Це не що інше, як  медійний еквівалент  комплексу малороса. 

А ті, із заходу коштують дорожче і не знають російської мови.

Ті з Росії не знають українську, але знають англійську.  Таким чином вчится західних тенденції і технології у російському перекладі. У прямому і переносному сенсі.

3. Але соціальні мережі не можуть бути платформою для повноцінного дискурсу, тобто для обміну ідеями, програмами тощо між різними елітами. Повноцінний дискурс потребує все-таки традиційних медіа (сайти вже також можна сюди зарахувати).
3. 3. Але чому? Чому повноцінний дискурс потребує все-таки традиційних медіа?  Чого не вистачає нетрадиційним медіа? На мій погляд, нічого.

Сьогодні там якраз народжуються нові, проривні ідеї.  Традиційні засоби масової інформації тільки їх копіюють.

4. Як слушно зауважив під час одного з круглих столів голова правління «Інтерньюз-Україна» Костянтин Квурт, медіаіндустрія нехтує як стандартами журналістики, так і інтересами суспільства. Пріоритет – розваги, бо вони дають прибуток.

4. 4. Про які стандарти та інтереси говоримо. Часи, коли це вирішали журналісти  закінчився. Завдяки Інтернету тепер вирішують це СПОЖИВАЧІ. Саме так. Споживачі, нe читачі. Бо живнмо в часах споживачів. Спрживач то огоїст. Тому треба відкликайся до його емоції.

Для журналістів з цього один висновок. Нам треба до кожної теми підходити як маркетолог до продукту. Так в виборі кута подачі як і мові.

І немає в тому нічого поганого.

Категорії:медія, інтернет Позначки:, ,

«Тиждень» без інтернавтів

«Тиждень» закрив коментарі на сайті. Я не розумію цього. Коментарі є невід’ємною частиною онлайн тексту.

Тиждень пояснює це рішення трьома причинами:

1. “непоодинокими є випадки судових позовів  до онлайн-видань саме через інформацію розміщену у коментаря

Ця проблема у всіх видавців он-лайн

2. “проведений нами аналіз засвідчив, що 60-70% дописів належать так званим «тролям», які байдужі до контенту «Тижня» і пишуть коментарі з єдиною метою – розпалювати міжнаціональну ворожнечу”

Найкраще на тролів:  блокування IP-адреси

3. “навіть цілодобова модерація не гарантує безпеки і чистоти у коментарях”

Замість закривати коментарі:  застосувати премодерацію.

Кохайтеся, чорнобриві…з Web 2.0

Мій син зробив цю рекламку близько три роки тому. Цього року я бачив в газетах щось подібне в “професійному” виконанні. Можливо, це було оголошення “Данон”

Галка

Галка

Це свідчить про красу інформаційного суспільства та модерної технології. Завдяки ним кінчається поділ на аматорів і професіоналів. На мудрих та дурних. Інтернет дає людям в руки велику силу. То шанс для кожного.

При умові, звичайно, що маєш доступ до Інтернету, Photoshop чи Paint. 
Моєму синові тоді було 12 років 🙂

Категорії:інтернет, Web 2.0 Позначки:, ,