Archive

Posts Tagged ‘Тимошенко Янукович’

Янукович привітав Путіна на мапі тексту

Wordle то така іграшка для журналістів. Кидаєш там якісь текст, а  Wordle підраховує слова і робить з ніх інфографіку. Я скинув тут вітання від Януковича для Путіна. І вийшло дещо сумволічно. Tреба б тільки виправити з “Російської” на “Російського” 😉


Вітання Президента України Віктора Януковича Президенту Російської Федерації Володимиру Путіну з нагоди вступу на посаду

Шановний Володимире Володимировичу!

Від імені народу України і від себе особисто вітаю Вас зі вступом на посаду Президента Російської Федерації.

Ваша багаторічна праця і зусилля, спрямовані на подальший розвиток економічно сильної, прогресивної і стабільної держави, вкотре здобули широку підтримку громадян Росії.

Переконаний, що Ваша діяльність на посту Президента Російської Федерації також сприятиме подальшому зміцненню всебічного українсько-російського стратегічного партнерства в дусі дружби і взаєморозуміння на благо наших народів.

Бажаю Вам, шановний Володимире Володимировичу, міцного здоров’я та успіхів у покладеній на Вас відповідальній державній місії, а народу Росії – миру і процвітання.

З повагою,

Віктор ЯНУКОВИЧ

Меркель виключила Росію з Європи

Я не вірю в це, що канцлер Німеччини Ангела Меркель не бачить різниці між Україною та Білоруссю. Тому думаю, що вона є лицемірним брехуном.

Ангела Меркель під час зустрічі, присвяченій підготовці до саміту НАТО, сказала дивну річ. Порівняла саме Білорусь та Україну. Сказала, що в Європі зараз живуть мирно і красиво, але не всi.

– Сьогодні Німеччина і Європейський Союз живуть у мирі і свободі. На жаль, це стосується не всієї Європи. В Україні і Білорусі люди досі страждають від диктатури та репресій, – заявила Меркель.

Цікаво, що пані Меркель нічого не сказала про Росію. про життя росіян. Важко повірити, що стан демократії в Росії кращий, ніж в Україні. Про це знає  навіть Меркель.

Тому, якщо нічого не сказала про Росію, то це означає тільки одне.  Для неї Росія не є частиною Європи.

Товаришу Янукович!

Ці значною мірою сфальсифіковані президентські вибори підтвердили Ваш статус регіонального лідера найбільш зросійщеної частини України. Вона стала такою унаслідок страшних катаклізмів, які пережила наша нація за Московського панування через винищення етнічних українців голодом, репресіями і завезення натомість представників соціяльного дна з Росії. Такі патологічні обставини на цих теренах можуть продукувати лише окупанти, заганяючи свідомих і вільних українців у гето.

Бо саме окупанти агресивно не приймають мови, культури та релігії автохтонної титульної нації, напихаючись благами нашої рахманної землі, де вона зберігає і збереже назавжди своє неповторне мовне і духово-культурне обличчя. Чи не здається вам, що українська земля безмовно, але страшно протестує проти такого виродження на її розлогих степах, поглинаючи щороку відчужених від неї шахтарів у копальнях… І так буде далі.

Постійне ваше і вашого охвістя зазіхання на визначальну ознаку нації – українську мову – свідчить лише про одне: ви агресивні, аморальні чужинці, помножені на засимільованих хохлів-плебеїв, – ніколи не здолаєте незалежної Української держави – бо вона вічна, ви ж – тимчасові, як ваша сумнівна перемога у депресивному регіоні; тимчасові, як ваші брудні статки, з якими навіть у пекло не входять; тимчасові, як безвольність і роздвоєність ющенків та популізм і брехня тимошенків.

Натомість вічними та аксіоматичними є такі основні засади творення України з єдиною державною українською мовою:

1. Двомовність України не є природним етнічно-суспільним явищем. Це наслідок понад трьохсотлітнього імперсько-російського терору щодо самої мови (близько 200 указів про її всезагальну і часткову заборони) – себто лінгвоцид, і винищення носіїв цієї мови – українського селянства голодом та інтеліґенції – репресіями – себто геноцид. Цю історично кричущу несправедливість треба негайно змінювати через всеохопні заходи протекціоністської політики держави щодо української мови.

2. Відповідно до світових стандартів Україна є моноетнічною державою, позаяк українці становлять 77.8%, хоч для цього досить і 70%. Із цього випливає не лише їхнє абсолютне право на державність лише однієї мови – української, але й аксіоматичність цього факту.

3. Російськомовні українці – це здебільшого мимовільні жертви окупаційного московсько-радянського режиму, навернення яких можливе тільки у лоні питомої мови і культури. Натомість феномен національного самозаперечення породжує злих і нещасних політичних геростратів.

4. Вагомим чинником української мовної політики є найбільша етнічна меншина України – росіяни (17.3%), із чого випливає два основні напрями державної діяльности: а) етнічні росіяни, як і представники всіх інших меншин, зобов’язані володіти державною українською мовою, як володіють державною російською башкири, татари, чуваші, мордва тощо у Росії. Їхній спротив слід трактувати як загрозу українським інтересам; б) усі меншини, серед яких і російська, мають бути забезпечені правом реалізації своїх національних потреб, що не суперечать потребам титульної української нації і не загрожують цілісності та єдності держави.

Усвідомлюю, що ваш рівень інтелекту та морально-духовної деградації, як і всіх ваших подножків, не здатен збагнути сили цих аргументів, тому підсумую простіше. Ваше покликання – служити московському хазяїну і вести Україну двомовним шляхом – природне і незмінне. Ваше гасло – дві мови – одна країна таке ж безглузде, як одна дитина – дві матері.

Однак зовсім інше покликання в України, омитої кров’ю петлюрівських змагань і бандерівсько-упівських звитяг. Ви своєю плебейською психологією, моральним виродженням та агресивним чужинством мобілізуєте мільйони українців на повстання проти неоколоніялізму.

Дякуємо вам за цю страшну суспільно-політичну темінь перед неминучим світанком україноцентричної України. Ви – минущі. Ми, українці всієї України, а не регіональної – вічні.

Ірина Фаріон
Депутат Львівської обласної ради від ВО “Свобода”

http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/013771/

Категорії:Моя Україна Позначки:

Звернення Богдана Гориня

До всіх українців доброї волі

Тривожна ситуація, яка склалася нині в Україні, змушує мене звернутися з проханням до кожного, кому не байдужа доля України, задуматися над тим, що нині відбувається у нашій державі. Великим благом для кожної людини і для всього народу є дана Богом здатність порівнювати. На основі порівняння будується кожен вибір. Без порівняння вибір — це звичайне жеребкування, покладання відповідальності за долю на сліпий випадок. Порівняння освітлює нашу історію, допомагає оцінити обставини, в яких опинився народ.
Звернемося до прикладів. Подивімося на світлини 1988 року. Бачимо як на велелюдних мітингах люди тримають портрети генсека СРСР Горбачова. Новий кремлівський керівник не був і не міг бути месією для України, але після осоружного Брежнєва, з яким пов’язано три репресивних хвилі в Україні — 1965—1967, 1972—1973, 1976—1981 — Горбачов давав надії, що при ньому це не повториться. Він був інший, ніж Брежнєв.
Порівняння в складних історичних ситуаціях завжди допомагали українцям зробити правильний вибір. Коли в листопаді 1999 на арені постала двійка Кучма – Симоненко, то як і нині, з’явилися заклики не йти на вибори. Задумаймось, де була б нині наша країна, керована Симоненком і його комуністичною свитою? Перейняті долею України виборці зробили правильний вибір. Кучма не був для України подарунком і все ж це не Симоненко з його червоним словоблудством.
Не було такої складності з вибором, коли на арені появилася нова пара: Ющенко і Янукович. З іменем останнього асоціювалося зло, яке втілює він та його команда в особі Україно-ненависників Табачника, Колесніченка, Левченка — цей список можна б многократ збільшити. Мудрий народ зорієнтувався, хто є хто. П’ять років Президентом України був В. Ющенко. Сьогодні до колишнього Президента і його команди багато запитань. Але час не стоїть на місці. Історія знову відкрила перед нами завісу і на сцені нова пара: Тимошенко і Янукович. Тепер збанкрутілі політики та продажні політтехнологи намагаються нав’язати людям думку, що Тимошенко і Янукович — одне і теж. Це, очевидно, безсоромне лукавство. Не буває в світі людської тотожності, особливо в інтелектуальному, духовному вимірі.
Як можна стверджувати, що Тимошенко і Янукович – одне й те саме? Хіба одне й те саме – дві «ходки» на «зону» за кримінал і кучмівські репресії проти Юлі під час акції «Україна без Кучми»? Хіба можна ототожнювати кандидата економічних наук, економіста-кібернетика з Проффесором липової академії?
Тимошенко і Янукович – це два різні полюси. Тимошенко — полюс державницьких, національних інтересів, тоді як Янукович — полюс антинаціональної спрямованості. Десятки разів Янукович бив себе перед камерами в груди, як він домагатиметься запровадження в Україні другої державної мови, політико-економічної інтеграції з Росією, тоді як Тимошенко впевнено й послідовно відстоює принцип єдиної державної мови та європейське майбутнє України.
Янукович — вайлуватий тугодум, Тимошенкко — політик, бистрий на думку, на народження нових ідей. Вона здатна виправляти помилки і вчитися на них. В усіх випадках у неї блискавична реакція. Ця риса характеру зближує її з видатною історичною постаттю — Вячеславом Чорноволом — таким же імпульсивним, таким же, як і вона, невтомним у праці.
Упродовж останніх років всі зусилля її суперників були спрямовані на те, щоб Юля „загнулася”, не витримала вантажу проблем, що звалився на її плечі. Працювала вона під нещадною критикою з усіх боків. І витримала! Ота здатність нести ношу понад силу, тримати планку понад міру — свідчення великої сили і великого, даного Богом таланту. Тільки такому непересічному політику до снаги справитись з президентськими обов’язками, послідовно відстоювати інтереси України на міжнародній арені, дбати про територіальну цілісність держави!
Дорогі українці! Думати — означає аналізувати й порівнювати. У складний для України час не маємо права бути безсторонніми, пасивними спостерігачами. Совість загризе кожного з нас, хто своєю неучастю у голосуванні дасть зелене світло для перемоги в Україні злих сил в особі Януковича і його команди.
Я вірю, що кожен український виборець-державник прийде на виборчу дільницю 7 лютого і проголосує у другому турі нинішніх, вкрай відповідальних виборів, за єдиного кандидата, з яким Україна має майбутнє – за Юлію Тимошенко!
Богдан ГОРИНЬ,
колишній дисидент,
член Національної спілки письменників та
Національної спілки художників України,
член Політради НРУ

Київ, 21.01.2010 р.

Категорії:Моя Україна Позначки: