Archive

Posts Tagged ‘споживачі’

Журналістика «епохи невизначеності» .

Деякі зауваження до статті Діни Дуцик Журналістика «епохи невизначеності» .

1. Я вже не раз у різних публікаціях зазначала, що українські політики (як і медіавласники) розглядають ЗМІ як інструмент вирішення своїх короткострокових завдань, інструмент впливу і торгу/ шантажу. Саме таким ставленням (але аж ніяк не винятково економічними причинами) можна пояснити закриття низки суспільно-політичних медіапроектів (у першу чергу таких як «Газета по-киевски») в цьому році. Адже інструмент, використаний за певних політичних обставин, стає непотрібним за інших політичних обставин – і тоді його викидають.

1. 1. Саме це є і найбілшою проблемою українських ЗМІ. Що вони нe є інструментом, щоб заробити гроші, але політичними проектами.

2. Парадокс нашої журналістики якраз у тому, що при великій кількості нових технологічних можливостей вона не демонструє жодного творчого прогресу і не може конкурувати навіть із журналістикою російською (кількість запрошених російських топ-менеджерів в українських редакціях це частково підтверджує), вже не кажу про європейську.

2. 2. Я не зовсім розумію де шукати цю російську перевагу. Аргумент, що  українські видавці запрошують російські консультантів свідчив не про їхню якість. Їх запрошують, бо не знають місцевих. А коли знають, то і так вважають, що російскі є кращі. Це не що інше, як  медійний еквівалент  комплексу малороса. 

А ті, із заходу коштують дорожче і не знають російської мови.

Ті з Росії не знають українську, але знають англійську.  Таким чином вчится західних тенденції і технології у російському перекладі. У прямому і переносному сенсі.

3. Але соціальні мережі не можуть бути платформою для повноцінного дискурсу, тобто для обміну ідеями, програмами тощо між різними елітами. Повноцінний дискурс потребує все-таки традиційних медіа (сайти вже також можна сюди зарахувати).
3. 3. Але чому? Чому повноцінний дискурс потребує все-таки традиційних медіа?  Чого не вистачає нетрадиційним медіа? На мій погляд, нічого.

Сьогодні там якраз народжуються нові, проривні ідеї.  Традиційні засоби масової інформації тільки їх копіюють.

4. Як слушно зауважив під час одного з круглих столів голова правління «Інтерньюз-Україна» Костянтин Квурт, медіаіндустрія нехтує як стандартами журналістики, так і інтересами суспільства. Пріоритет – розваги, бо вони дають прибуток.

4. 4. Про які стандарти та інтереси говоримо. Часи, коли це вирішали журналісти  закінчився. Завдяки Інтернету тепер вирішують це СПОЖИВАЧІ. Саме так. Споживачі, нe читачі. Бо живнмо в часах споживачів. Спрживач то огоїст. Тому треба відкликайся до його емоції.

Для журналістів з цього один висновок. Нам треба до кожної теми підходити як маркетолог до продукту. Так в виборі кута подачі як і мові.

І немає в тому нічого поганого.

Категорії:медія, інтернет Позначки:, ,

тиранія вибору-поміж макіяжом та трусами

живемо в часах тирані вибору (цікаво на цю тему пише джек траут). людина завдяки нету може виберати поміж міліоном прдуктів.виберає не більше 500. це означає нову якість у взаємнодії продавець-споживач.

фірми які вміють разом з ним творити нову якість згідно з законами веб2 є сьогодні сурогатами ХХ демократій. всі інші, які покладають надію на тупого споживача-для них вже є місце на кладовищі.

реклама італійського виробника трун

реклама італійського виробника трун

сьогодні живемо під новими законами. панівна раса то споживачі та мудрі маркетологи. громадянина, його права та конституцію заступили споживач, та ціна і якість товару.

тиранія вибору має очевидно свої обмеження. сьогодні реклама google (ad sense) дозволила мені виберати тільки поміж двома.

я міг виберати поміж двома вебсторінками одної поп-зірки. одна рекламувала її без трусів, друга без макіяжа. жодна не рекламувала її співу.

це зрозуміле. у світі караоке-капіталізму це найменше важлива прикмета.